Історія школи
З 1945 по 1948р. у населеному пункті функціонувала початкова школа, яка була розміщена у звичайній селянській хаті. Завідувач школою Скосар Ніна Григорівна.
У 1948р. було відкрито 5 клас і у 1949 році директором призначено Середу Олександра Івановича.
У 1953 році Янцівським кар’єром було розбудоване приміщення типової школи і організована бібліотека. Першим бібліотекарем на добровільних засадах стала Бабенко Надія Миколаївна. Початковий книжковий фонд становив 253 екземпляри.
В наступні роки на посаді директора були:
1950-1955рр. – Шестаков Іван Михайлович
1955-1966рр. – Халімонов Дмитро Трохимович
1966-1976рр. - Жагло Ольга Данилівна
1976-1983рр. – Вілісова Лідія Олексіївна
1984-1998рр. – Глиняний Олександр Іванович
1998- 2013рр.- Коваль Людмила Іванівназ 2013 року - Хлопкова Олена Анатоліївна
Основний принцип виховання в Кам'янській загальноосвітній школі І - II ступенів - це єдність поваги і довіри до особистості та вимогливості до неї.
Виходячи з суті цього принципу, педагоги нашої школи практично реалізують у своїх взаєминах з учнями такі вимоги:
1. Визнання самоцінності дитини як неповторної особистості, не зважаючи на її негативні сторони, вчинки, складності взаємодії з нею .
2. Глибоку віру у творчі сили і потенціальні можливості дитини.
Без такої віри немає педагогіки, а вчителеві нема чого робити в школі.
3. Доброзичливе уважне ставлення до дитини, справжній, а не показний інтерес до неї, до її проблем.
4. Повагу до власної думки учня, до його самостійних висновків, пропозицій, навіть до критичних зауважень, щодо окремих дій і вчинків педагогів, адміністрації школи.
5. Якщо потрібно, щоб учитель розумів учня, то не менш важливо щоб учень розумів учителя, його наміри, ставлення до себе, сенс дій і вимог до колективу, до окремої особистості.
Основний принцип виховання в Кам'янській загальноосвітній школі І - II ступенів - це єдність поваги і довіри до особистості та вимогливості до неї.
1. Визнання самоцінності дитини як неповторної особистості, не зважаючи на її негативні сторони, вчинки, складності взаємодії з нею .
2. Глибоку віру у творчі сили і потенціальні можливості дитини.
Без такої віри немає педагогіки, а вчителеві нема чого робити в школі.
3. Доброзичливе уважне ставлення до дитини, справжній, а не показний інтерес до неї, до її проблем.
4. Повагу до власної думки учня, до його самостійних висновків, пропозицій, навіть до критичних зауважень, щодо окремих дій і вчинків педагогів, адміністрації школи.
5. Якщо потрібно, щоб учитель розумів учня, то не менш важливо щоб учень розумів учителя, його наміри, ставлення до себе, сенс дій і вимог до колективу, до окремої особистості.
Комментариев нет:
Отправить комментарий